| ... |  Всього: 111 Нових за місяц: 0 Нових за тиждень: 0 Нових вчора: 0  Нових сьогодні: 0 Хлопців: 31 Дівчат: 79 |
|
 | |  |
 |
Методичні рекомендації практичним психологам, соціальним педагогам
|
| 02.11.2012, 20:35 |
Методичні рекомендації практичним психологам, соціальним педагогам щодо організації роботи із запобігання торгівлі, експлуатації та жорсткому поводженню з дітьми
Одним з напрямків роботи психологічної служби є формування психологічно безпечного освітнього середовища, що має на меті: попередження виникнення негативних явищ в учнівському середовищі та формування позитивного мікроклімату у шкільних колективах.
Серед негативних явищ, які швидко й інтенсивно розповсюджуються в нашому суспільстві, найбільшого оберту набрали: трудова міграція, торгівля дітьми (людьми), експлуатація дитячої праці, насильство.
Завдання навчально-виховних заходів щодо запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокому поводженню з дітьми:
- підвищити загальний рівень правової свідомості дітей та молоді, рівень обізнаності з проблем порушення прав людини;
- навчити моделям безпечної поведінки;
- виховати повагу до прав та основних свобод людини, толерантне ставлення до потерпілих від насильства.
Зміст роботи працівників психологічної служби з дітьми передбачає:
- формування знань дитини про власні права;
- прищеплення вмінь захиститись від насильства, уникнути попадання в ситуацію торгівлі та експлуатації;
- формування знань дитини про дії у кризовій ситуації;
- інформованість щодо того: до кого і як звертатись у подібних випадках.
Форми роботи: тренінги, ігри; аматорські театри; міні-лекції; перегляд відеофільмів; бесіди; розповіді; вікторини і конкурси (про права дітей) та інше.
Зміст роботи працівників психологічної служби з батьками включає :
- батьківську просвіту: права та потреби дітей, права та обов’язки батьків щодо дітей, особливості розвитку дітей, родинного виховання, жорстоке поводження з дітьми і насильство в сім’ї: його сутність, наслідки, відповідальність;
- формування толерантності, життєвих сімейних умінь і навичок (комунікативних, прийняття рішень, прогнозування, володіння собою).
Форми роботи : лекторії; батьківські університети; батьківські збори; тренінги; соціальне інспектування сім'ї; школи батьківських почуттів; школи молодих батьків та інше.
Зміст роботи працівників психологічної служби з педагогами навчально-виховних закладів полягає у:
- педагогічній просвіті (семінари, педагогічні конференції, методичні та педагогічні ради): про права та потреби дітей; відповідальність педагогів за дітей; взаємодію педагога з сім'єю дитини, учня; права, обов'язки і відповідальність батьків за дітей; сутність жорстокого поводження з дітьми та насильства щодо дітей в сім'ї та освітньому закладі, відповідальність за них; професійна педагогічна етика; суб’єкт-суб’єктне спілкування; взаємодія суб’єктів захисту прав дітей;
- формуванні у педагогів умінь і навичок: розпізнавати і виявляти жорстоке ставлення до дітей і насильство; толерантного ставлення до дітей з різних сімей, комунікативних умінь суб’єкт-суб’єктного спілкування; майстерності володіння собою і ситуацією; розв’язання конфліктів раціональним способом (тренінги, семінари, рольові та ділові ігри).
Етапи соціально-психологічної роботи з дітьми, потерпілими від торгівлі людьми:
1. Отримання інформації про дитину.
2. Формування плану допомоги.
3. Знайомство із ситуацією.
4. Вилучення з ситуації.
5. Постановка діагнозу.
6. Кризове втручання (вирішення нагальних потреб людини).
7. Процес реабілітації (надання медичної, психологічної, юридичної допомоги, організація навчання тощо).
8. Здійснення роботи з членами сімей та соціальним оточенням.
9. Створення сприятливих умов для життя відповідно до вікових особливостей дитини.
10. Індивідуальна робота з дитиною.
Основні напрямки індивідуальної роботи практичного психолога та соціального педагога з дитиною, вилученою з ситуації торгівлі дітьми та інших найгірших форм дитячої праці:
1. Комунікативний напрям (налагодження контакту з потерпілою дитиною, членами її сім'ї та тими суб'єктами соціальної роботи, які залучаються до реабілітації особистості у кризовому втручанні).
2. Діагностичний напрям:
• вивчення адаптації дитини до шкільного середовища (статус у класному колективі, характеру взаємин з учителями, однокласниками, особливостей спілкування з оточуючими);
• вивчення психологічного клімату сім'ї, особливостей сімейного виховання;
• вивчення емоційного стану дитини;
• вивчення інтересів, ідеалів, нахилів, здібностей;
• діагностика характерологічних особливостей дитини;
• діагностика особливостей пізнавальних процесів (пам'яті, уваги, мислення).
3. Організаційно-прогностичний напрям:
• розподіл і координація всіх суб‘єктів соціально-психологічної роботи; • розробка стратегій і тактики роботи з сім'єю в цілому та окремими членами сім'ї;
• вироблення спільного плану роботи з дитиною.
4. Корекційно-реабілітаційний напрям (відновлення психічного, фізичного стану особи та членів її сім'ї):
1) Корекційна робота:
• корекція деформації самосвідомості (формування позитивної соціальної позиції, усвідомлення свого «Я», подолання духовної спустошеності);
• корекція міжособистісного спілкування, створення позитивно емоційної атмосфери (в залежності від результатів діагностики і ситуації в системі: дитина-дитина, дитина-педагог, дитина-батьки);
• корекція життєвих планів особистості дитини;
• корекція емоційно-вольової сфери (подолання невпевненості, інфантилізму, егоїзму, агресивності, пасивності, тривожності, страху, небажаних настанов та переконань та ін.);
• навчання життєвим умінням і навичкам перебування в соціальному середовищі.
2) Реабілітаційна робота:
• сприяння зарахуванню до школи дітей шкільного віку, забезпечення їх навчальними матеріалами і шкільним приладдям;
• вивчення матеріально-побутових умов сім'ї дитини і сприяння в одержанні пільг, субсидій, допомоги;
• призначення індивідуального плану освіти, щоб діти могли наздогнати своїх однокласників і продовжити навчання в школі разом з ними чи у відповідних закладах;
• допомога дитині в оволодінні навичками самореабілітації (знання і опанування механізмів розкриття життєвого потенціалу, стимулювання пошуків нових можливостей саморозвитку, наближення до свого внутрішнього позитивного «Я»);
• визначення системи заходів, які забезпечують фізичну, психологічну, медичну і соціальну безпеку та формування власного способу захисту.
5. Охоронно-захисний напрям:
• юридична допомога та захист інтересів, прав дітей і підлітків, вилучених з ситуацій торгівлі дітьми й інших найгірших форм дитячої праці у різних установах;
• залучення відповідних державних і недержавних органів до реалізації соціального захисту даної категорії дітей;
• відновлення і реалізація дитиною своїх прав, свобод, законних інтересів (в тому числі й через створення соціальних умов для цього);
• консультування дітей, батьків, педагогів з проблем реалізації права на працю, захист прав дітей в аспекті дитячої праці.
6. Попереджувально-профілактичний напрям:
• підтримка дитини як стабілізація її стану і профілактика погіршення ситуації;
• зниження емоційної напруги;
• особистісно орієнтоване соціальне навчання життєвим умінням, навичкам співробітництва, критичного мислення;
• здійснення інформаційно-пропагандистської роботи серед молоді з метою формування поняття «дитяча праця», з проблем трудового виховання в сім'ї, трудового навчання;
• допомога дітям та молоді у виборі професії;
• сприяння розвитку дитячих та молодіжних ініціатив, реалізації інтересів; залучення дітей до різних гуртків, шкільних і позашкільних заходів;
• формування позитивного усвідомлення цінності свого життя і своєї особистості;
• включення дитини в позитивне соціальне середовище, формування об'єктивного сприйняття ситуації кризи і себе;
• просвіта щодо роз'яснення ризику і шкідливості дитячої праці, навчання розпізнавання дитячої праці;
• просвіта щодо прав дітей у сім'ї, суспільстві, захисту дітей від використання їх праці, обов'язків та відповідальності батьків за дітей;
• формування у дітей правової свідомості і правової поведінки, відповідальності за своє життя.
Зміст роботи щодо запобігання жорстокому поводженню з дітьми в дитячих колективах передбачає:
- формування толерантності в сім’ї, мікросередовищі, школі;
- просвіту про права дітей, суб’єктів їх захисту;
- формування вміння протистояти насильству і жорстокому поводженню;
- формування життєвих умінь і навичок щодо ситуації жорстокого поводження і насильства;
- організацію предметного дозвілля і відпочинку дітей;
- створення умов для самовиявлення лідерів, позитивних якостей особистості;
- показ прикладів кращих стосунків (відеолекторії, радіо, книги, ЗМІ, життєві історії тощо) і перенесення їх на конкретні ситуації в житті дитячого колективу.
Соціально-психологічна робота щодо профілактики жорстокого поводження з дітьми має такі форми:
Первинна (як загальна просвіта населення щодо цього явища);
Вторинна (цілеспрямована робота з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування життєвих умінь та навичок у дорослих і дітей);
Третинна (реабілітація постраждалих від жорстокого поводження та корекція тих, хто чинить насильство):
- рання діагностика,
- реабілітація постраждалих від насильства,
- міжвідомче співробітництво, включаючи медичну, соціальну допомогу, юридичне, психологічне, інформаційне консультування тощо;
- підготовка кадрів у системі правоохоронних органів, соціального захисту, освіти, охорони здоров’я тощо;
- збір статистичної інформації;
- розробка і впровадження освітніх програм.
Корекція негативних станів жертв насилля включає в себе:
-соціальну роботу з налагодження зв'язків;
- педагогічну роботу: навчання таким навичкам, як позитивне спілкування (вирішення конфліктів, адекватне висловлювання), адекватне мислення і ставлення до себе, прийняття рішень та психологічного захисту, сприяння підвищенню рівня самооцінки жертви;
- психологічну роботу зі зняття відчуття провини, емоційної та фізичної релаксації, підвищення самооцінки.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА
з питань запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокому поводженню з дітьми
- Загальна декларація прав людини 1948 р.;
- Женевська декларація прав дитини 1924 р.;
- Конвенція про права дитини 1989 р. (ст. 1-41);
- Стокгольмська Декларація та План дій проти комерційної сексуальної експлуатації дітей (1996 р.);
- Конвенція про громадянсько-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (1980 р.);
- Конвенція про права дитини (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.09.1991 р № 789-12);
- Декларація прав дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р.);
- Сімейний кодекс України;
- Закон України «Про освіту»;
- Закон України «Про загальну середню освіту»;
- Закон України «Про охорону дитинства»;
- Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»;
- Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису»;
- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї»;
- наказ Міністерства науки і освіти, молоді та спорту України від 30.12.2010 р. №1312 «Про затвердження Плану заходів щодо реалізації Національної кампанії «Стоп насильству» на період до 2015 року»;
- наказ Міністерства науки і освіти, молоді та спорту України від 30.12.2010 р. №1313 «Про затвердження Плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки»;
- наказ Міністерства науки і освіти, молоді та спорту України від 29.03.2011 р. № 292 «Про організацію інформаційно-профілактичної роботи щодо запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження з дітьми»;
- наказ Міністерства науки і освіти, молоді та спорту України від 25.11.2011 р. № 1358 «Про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1039 «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні».
Рекомендована література:
1. Запобігання і протидія насильству в сім’ї / за ред. І.М Трубавіної. — К.: ДЦССМ, 2004.
2. Запобігання торгівлі людьми: [навчальний посібник] / за ред.
К.Б. Шевченко, О.А. Удалової. — К.: Міленіум, 2004.
3. Запобігання торгівлі людьми: [навч.-метод. посібник] /
К.Б. Левченко, О.А. Удалова, І.М. Трубавіна та ін.; заг. ред. К.Б. Левченко та О.А. Удалової. –К.: Міленіум, 2004.
4. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования / Р.В. Овчарова. – М.: Сфера, 2000.
5. Права дитини: сучасний досвід та інновації /за заг. ред.
Г. Лактіонової. – К.: Либідь, 2005.
6. Просвітницька діяльність щодо запобігання торгівлі людьми: методичні рекомендації/ К. Б. Левченко, С. В. Колесникова, Л. Г. Ковальчук та ін. — К.: Міленіум, 2004.
|
|
Категорія: Методичні рекомендації | Додав: tambond
|
| Переглядів: 1718 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
|  |
 | |  |
|
| Обласний педагогіч |  |
| Учитель року 2018 |  |
|
Всього: 111
Нових за місяц: 0
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0 
Нових сьогодні: 0
Хлопців: 31
Дівчат: 79 
